Урок Література рідного краю Володимир Затуливітер «Яблуневий цвіт його душі»

Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях В. Затуливітра, його поезію;з’ясувати її проблематику; розвивати культуру зв’язного мовлення, спостережливість, увагу, вміння грамотно висловлювати власні думки; виховувати любов до рідного краю, поважне ставлення до його митців слова.

Тип  уроку: комбінований .

Обладнання : портрет В. Затуливітра, бібліотечна виставка його творів.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Бесіда за питаннями.

2.     «Мікрофон».

Я щиро вдячний вам, майстри слова літературного краю, за те, що…

3.     Рефлексія.

Установіть відповідність між письменниками рідного краю і назвами їх творів.

1. Остап Вишня                                              а) «Айстри»

2. Микола Хвильовий                                 б) «Моя автобіографія»

3. Олександр Олесь                                    в) «Веселий ярмарок»

4. Є. Васильченко                                         г) «Школа і життя»

5. О. Столбін                                                   д) «Радуга»

Ключ: 1- б, 2 – е, 3 – а,4 – д, 5 – г.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів:

            а) мета, завдання уроку.

ІV. Основний зміст уроку.

1.     Життя і творчість В. Затуливітра.

Літературно – мистецьке повідомлення « Поет – філософ із Яблучного».

2.     Повідомлення « Літературна творчість».

Літературно – мистецьке повідомлення « Поет – філософ із Яблучного»

Ведучий. « Ми земля, що нас задумала й зроста. Це слова із збірки «Чаша жертовна» Затуливітра.

Ведуча.  І як рідні діти своєї матері – землі, ми повинні її, скупивши все довкола й обгородивши парканом. Але в світі і Божа синівська любов, яка звучить у кожному вчинку, в кожному слові.

Ведучий. Видатний український поет Володимир Затуливітер народився 1 березня 1944 року в селі Яблучному (а точніше із хутора Веселе) Великописарівського району Сумської області.

Ведуча. Закінчив філологічний факультет Сумського  державного педагогічного інституту ім. Макаренка (1966р)

                  Мене дурити все життя не треба,

                  Я розумію й коротко, за день,

                  Та все ж душевного такого неба,

                  Як не було, не буде більш ніде.

Служив у лавах Радянської Армії на Далекому Сході.

Ведучий. Викладав українську та німецьку мову в середній школі та у вузі. Працював у пресі, був на комсомольській та видавницькій роботі.

                                   Слова, що в них ще Нестор катувався,

                                   Чом досі нам плаксиві і трудні?

Якої ломоти язик назнався?

Які степи в порожняві грудній.

Ведуча. Літературну діяльність розпочав у 1961. Перші добірки поезії, які відразу ж привернули увагу до себе шанувальників поезії та критиків, з’явились у журналах « Прапор» і «Дніпро».

Породу вітчизна дала нам негоду:

Хліб сіяний – віяний, ціджену сіль

І солод примноження хлопського роду,

Що, власне,властиве не тільки Русі.

Ведучий. В 1973 році у видавництві «Молодь» побачила світ перша книжка віршів «Теорія крила», а в 1977 році друга « Теперішній час», за яку В.Затуливітру  була присуджена Республіканська літературна премія ім.. Павла Усенка. Потім виходили збірки поезії « Тектотильна зона», 1982 р.

Ведуча. « Пам'ять глибини», 1984, «Зоряна речовина», 1985р. Після появи у 1986 р. у видавництві «Дніпро» збірки вибраних поезій  «Полотно» він стає лауреатом премії ім.. Павла Тичини «Чуття єдиної родини».

Ведучий.     Дорога наша -  не була дорога,

                                    І шлях – не зоряний Чумацький шлях

                                    Як дорого моя душа нестрога

                                    Сухі колінця гнула у полях.

Ведуча.  Віршам  Віктора Івановича притаманні філософська заглибленість, одухотвореність, пошук нових форм, відображення дійсності. Він один з найбільш цікавих сучасних поетів.

Ведучий. Вірші його перекладались на різні мови народів колишнього союзу, а також на німецьку, румунську, індійську,польську та інші мови народів світу.

Трагічно загинув у січні 2003 року.

Ведучий.     Тебе карають за довічну славу,

                                    У бронзовий камзол зодягнуть

І приставлять до воріт історії:

Нікого не пускати у минуле –

Не менш таємниче, ніж майбутнє.

Ведуча. У листопаді 2008 року засновано літературно – мистецький благодійний фонд В.І. Затуливітра. З метою здійснення заходів з увічнення пам’яті відомого українського поета, збереження і поширення його творчої спадщини, здійснення благодійної діяльності в інтересах розвитку української мови, літератури та мистецтва, а також розбудови літературно – меморіального комплексу в с. Бучак.

Ведучий. В якому поет жив і працював останні роки свого життя і де знайшов вічний спокій постійно – діючого літературно – мистецького та науково – дослідного центру.

Ведуча. В 2009 році побачила світ книжка поезій Затуливітра «Чаша жертовна». Цю книгу центральній бібліотеці подарував упорядник книги Володимир Бородін, а передав до бібліотеки наш земляк художник Микола Нечвоглод, який 28 липня 2009 року вдень Святого Володимира був присутній на сьомих Затуливітерських питаннях в с. Бучак, на Канівщині, де і презентувалася ця книга.

Ведучий.     І в стернях довго – довго витись буде слину,

                                    Якою Бог мене з планети пальцем змив.

Ведуча. До неї увійшли твори, які збереглися в посмертному архіві автора і написані ним за останнє десятиріччя земного життя з 1991 року по 2002 рік.

Ведучий. Високо оцінена творчість нашого земляка Володимира Затуливітра, і ми повинні гордитися і вшановувати пам'ять поета.

Навряд, чи ще приїду. Перемерзлі крила.

Навряд. – Через поріг – чи ще перетягну,

Спасибі: двері відчинимі, хата говорила

Подякуєм невід горілому вогню.

3.     Повідомлення «Літературна творчість».

1.    Перша збірка «Теорія крила» вийшла  в 1973 р. 37 сторінок. Володимиру Івановичу  тоді було 29 років. Вже зліла людина з деяким життєвим досвідом. Оспівує духовне піднесення, природу, зовнішній світ щодо людини, про себе,про свої гени, свій родовід.

У нас діди  -  не пасічники,

У нас діди – трактористи,

Пропахлі гірким димом солярки,

І долоні у діда –

Як зріз пня:

У кільця жорстокі,

Наче в пружину, зімкнулись життєві стежки.

2.    Вийшла через 4 роки збірка « Теперішній час» в 1977 р. В ній поет намагався зрозуміти самих себе, бути собою. Усе, що болить світові, болить і йому.

3.    Вийшла у 1982 році збірка під назвою « Тектонічна зона». Тут немовби світ в очах поета, в його душі – неосяжний не лише у великому, а й у малому, і у своїй великості він, світ, безборонний перед власною малістю.

Надбав він рівноваги світ старий

Доволі вже і двигунів, і криці

Та от схитнуло цілий материк

Тоненьке, ще й нековане копитце.

Володимир Затуливітер – з тих поетів,які залишають за собою, постійно переростають себе і потребують нової якості слова.

4.    Збірка «Пам'ять глибини», 1984 р. видання засвідчує, що поет вперше звертається до форми верлібру.

Верлібр – вільний вірш. Не поділяється на стопи, рядки мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих, не має рим.

В цій збірці поет розриває необмежені можливості вільного вірша у вираженні глибоких думок і почуттів, в осягненні нових граней сучасності.

5.    «Зоряна речовина» була видана в 1985 р. Ця книга чи не найбільш різнопланова й поліфонічна з усіх його попередніх збірок. Відштовхуючись від випробуваних жанрово – стилістичних прийомів, автор прагне до поглиблення змістовного вірша, до поетичного узагальнення актуальних явищ сучасності.

6.           1986р., збірка називається «Полотно». Вибрані вірші із збірок. Лауреат премії  ім.. Павла Тичини « Чуття єдиної родини».

7.    Збірка «Початкова школа», видана 1988 р., була останньою, що вийшла за життя поета. Поет уміє на повну силу виявити інтелектуальні спроможності вірша, сягнути яскравої ліричної виразності.

І місто. і село живуть у поезії Затуливітра в космічних вимірах природи і людської праці,а людина в цій поезії – людина своєї землі і свого часу.

8.       Була видана в 2004 році збірка «Четвертий триптих». Поет хотів видати в 1993 році,але не встиг, це його посмертна книга. Ця збірка склала вірші, написані в останні, непрості й доленосні роки (незалежність).

9.     Видана в 2002 роц збірка «Ненаписані пейзажі».

10.Видана збірка в 2009 році «Чаша жертовна». В цю збірку увійшли твори, які збереглися в архіві автора з 1991р. по 2002 р.

Поет хоче знайти себе втраченого, повернутися до самого себе – додому в степ.

10.                        2012 р.- «Тернова гора». Зібрані твори поета.

4.     Робота в малих групах « Хто він, В. Затуливітер?»

Відповідь оформіть за допомогою прийому « Доміно».

В.Затуливітер→поет→письменник→етнограф→історик→педагог→просвітницький і громадський діяч.

4.  Складання схеми «Життєвий вир В. Затуливітра»

                                                         Педагогічна діяльність

5.     Міні – дискусія «Обговорення питань»

V.  Підсумок уроку.

  Долучайтесь,діти, до високої поезії  В. Затуливітра, збагачуйтесь, ростіть мудрими. Бережімо пам'ять про наших духовних провідників. Філософська заглибленість, одухотвореність, висока художня культура, асоціативність, пошук нових форм поетичного, відображення дійсності притаманні поезіям                    В. Затуливітра.

Окремі вірші покладено на музику О. Білаша: «Сім дощів», «Мій батьківський краю».

VІ.  Оголошення результатів навчальної діяльності.

VІІ.  Домашнє завдання:

1)    Написати міні – твір на тему «Яблуневий цвіт його душі»

2)    Вивчити одну з поезій напам’ять (за бажанням).

Учитель  української  мови  та  літератури  Бала Г. І. , Кириківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів